Відмінності між звичайними двигунами, редукторними двигунами, кроковими двигунами, рульовими механізмами та серводвигунами

Звичайні двигуни, крокові двигуни, серводвигуни та рульові механізми, згадані тут, відносяться до мікродвигунів постійного струму, і більшість із нас зазвичай стикається з двигунами постійного струму. Електричний двигун, також "мотор", відноситься до цього пристрою електромагнітної індукції, який підтримує перетворення або передачу електромагнітної енергії відповідно до закону електромагнітної індукції. Двигун також називається (alias motor), що позначається англійською літерою «M» (у старій специфікації використовується «D») у ланцюзі живлення. Його основною функцією є створення рушійного моменту, який використовується як джерело живлення для електричних приладів або різних машин. На схемі генератор позначається літерою «G».

Звичайний мотор

Звичайні двигуни - це двигуни, які ми зазвичай бачимо частіше, наприклад, електричні іграшки, бритви тощо, і, як правило, є щітковими двигунами постійного струму. Цей тип двигуна має характеристики занадто високої швидкості та занадто малого крутного моменту. Як правило, штифтів лише два. Підключіть позитивний і негативний полюси батареї до двох контактів, і вона почне обертатися. Потім позитивний і негативний полюси батареї з'єднуються з двома протилежними полюсами. Штифт на двигуні буде обертатися в зворотному напрямку.

мотор-редуктор

Мотор-редуктор - це звичайний двигун із коробкою передач, яка зменшує швидкість і збільшує крутний момент, що робить звичайний двигун більш широко використовуваним.

кроковий двигун

Кроковий двигун — це кроковий двигун з відкритим контуром керування елементом керування, який перетворює електричні імпульсні сигнали в кутове зміщення або лінійне зміщення. У разі відсутності перевантаження швидкість і положення зупинки двигуна залежать лише від частоти та кількості імпульсів імпульсного сигналу і на них не впливає зміна навантаження. Коли кроковий драйвер отримує імпульсний сигнал, він змушує кроковий двигун натискати. Встановлений напрямок обертається на фіксований кут, який називається «кутом кроку», і його обертання виконується крок за кроком під фіксованим кутом. Кутове зміщення можна контролювати, контролюючи кількість імпульсів, щоб досягти мети точного позиціонування; в той же час, швидкість і прискорення обертання двигуна можна контролювати, контролюючи частоту імпульсів, щоб досягти мети регулювання швидкості.

рульовий механізм

Рульовий механізм в основному складається з корпусу, друкованої плати, двигуна без сердечника, передач і датчика положення. Його принцип роботи полягає в тому, що приймач надсилає сигнал до рульового механізму, а мікросхема на друкованій платі визначає напрямок обертання, а потім приводить в дію двигун без сердечника, щоб він почав обертатися, а потужність передається на поворотний важіль через редуктор. передач, і сигнал надсилається назад детектором положення, щоб визначити, чи було досягнуто місцезнаходження. Детектор положення насправді є змінним резистором. Коли рульовий механізм обертається, величина опору відповідно змінюється. Визначивши значення опору, можна дізнатися кут повороту.

Технічні характеристики, надані виробниками рульового механізму, зазвичай містять основну інформацію, таку як розміри (мм), крутний момент (кг/см), швидкість (секунди/60 градусів), випробувальна напруга (В) і вага (г). Одиницею крутного моменту є кг/см, що означає, що об’єкт вагою в кілька кілограмів можна підняти на довжину 1 см поворотного кронштейна. Це поняття моментного плеча, тому чим довше поворотне плече, тим менший крутний момент. Одиницею швидкості є секунди/60 градусів, що означає час, необхідний сервоприводу для повороту на 60 градусів.

серводвигун

Серводвигуни, також відомі як виконавчі двигуни, використовуються як приводи в автоматичних системах керування для перетворення отриманих електричних сигналів у кутове зміщення або кутову швидкість на валу двигуна. Він поділяється на дві категорії: серводвигуни постійного та змінного струму. Його головна особливість полягає в тому, що немає явища самообертання, коли напруга сигналу дорівнює нулю, а швидкість зменшується рівномірно зі збільшенням крутного моменту.

Серводвигуни в основному позиціонуються за допомогою імпульсів. По суті, можна зрозуміти, що коли серводвигун отримує імпульс, він обертається на кут, відповідний імпульсу, щоб досягти зміщення. Оскільки сам серводвигун має функцію надсилання імпульсів, серводвигун кожного разу, коли повертається на кут, надсилатиме відповідну кількість імпульсів. Таким чином, він буде відбиватися від імпульсів, отриманих серводвигуном або замкнутим контуром. Таким чином система знатиме, скільки імпульсів надсилається на серводвигун і скільки імпульсів отримується одночасно. Повертайтеся, таким чином можна точно контролювати обертання двигуна, щоб досягти точного позиціонування, яке може досягати 0,001 мм.

Серводвигуни діляться на дві категорії: сервоприводи змінного струму та сервоприводи постійного струму.

Серводвигуни змінного струму поділяються на асинхронні серводвигуни змінного струму та синхронні серводвигуни змінного струму.

Серводвигуни постійного струму поділяються на щіткові та безщіточні. Щіткові двигуни мають низьку вартість, просту конструкцію, великий пусковий момент, широкий діапазон регулювання швидкості, прості в управлінні та потребують обслуговування, але незручне обслуговування (заміна вугільних щіток), електромагнітні перешкоди та вимоги до навколишнього середовища. Тому його можна використовувати у звичайних промислових і цивільних випадках, які чутливі до вартості.